Archive of Our Own ^beta

Книга, бичача кров, дрібно порізані шматки м'яса, крейда, і камера, щоб у Бепо точно не виникло сумнівів, що він зробив це.

Ло сидів посеред своєї спальні та довго думав, нащо він взагалі погодився на це. Він міг би просто вдарити по тим трьох дурним маківкам його найкращих друзів і піти допивати свою філіжанку кави десь наодинці. Але ж ні, тепер він тут і гортає сторінки покоцаної століттями бібліотечної книги у пошуках потрібного закляття. Так. Ло погодився на заклик демона.

Багряна шкіряна обкладинка з вирізаною зіркою на ній багато чого говорила про вміст, а точніше про його безглуздість. Ло ніколи не вірив в потойбічне, особливо у всяких демонів, що за душу виконають будь-яку забаганку, але ці дурні так довго благали його погодитися, навіть щенячі оченята Бепо використали, знаючи слабкість Трафальґара перед ними.

І от камера ввімкнена, коло начертане, а він вже знову проковтнув черговий приступ дратівливого сміху. Тяжко зітхнувши, чоловік відкрив потрібну сторінку, вилив залишки крові по шматках м'яса та зачитав вірш латиною. Ідеально поставлена вимова гучно рознеслася по темній, залитій місячним сяйвом, кімнаті, важко осівши в кожній її щілині. Атмосфера була зловісною, душною, запах крові та сирого м'яса, і цей оксамитовий, глибокий, грішний голос. Непочутий чоловіком скрип пролунав разом з останнім вимовленим словом вірша.

Ло озирнувся довкола себе. Тихо. Ні тіней, ні шурхоту, ні раптового вітру, як у фільмах. Просто його спальня, залита кров'ю та м'ясом, і він в піжамці з ведмежатами посеред всього цього лайна. Оговтавшись від сорому, Трафальґар поклав книгу на стіл і простягнув свою татуйовану руку до камери.

Але раптом темрява заполонила кімнату разом із гучним сміхом позаду чоловіка. "Не обертайся, не обертайся, не обертайся" лунало в його голові поки хтось або щось ляпало босими ногами по розлитій крові. Чавкання та задоволене прицмокування все ще йшло позаду нього, навіть після двохсотого удару серця. Прийшов. Там дійсно був демон, посеред його кімнати, захоплений поїданням шматків м'яса з підлоги. Він приголомшений стояв біля столу та молив усіх відомих йому богів та святих про рятунок. "Тільки не підходь, благаю" беззвучно зійшло з губ.

Але боги його не чули.

Довгий вологий м'яз неспішно пройшовся по оголеній шиї та взявся перебирати сережки, поки закривавлена рука тикала шматочком м'яса в рот Ло. Нарешті чоловік озирнувся. Чорні круглі очі незадоволено дивилися на нього знизу вверх, тонкі вуста скривилися в ображеному виразі, а круглий ніс зморщився.

Гарний, майже не по-янгольськи гарний демон, дивився на нього з-під лоба. На його голові виднілася пара червоних ріжок, а на шиї висів старий солом’яний капелюх. Він нетерпляче хитався на своїх капцях, латексні, певно, дуже тісні штани рипіли при кожному русі. Шрам під оком чорта звивався, наче змія, коли він корчив свою незадоволену гримасу далі. А Ло... Він просто стояв, приголомшений, дивлячись на шкіряні ремінці, що встилалися поверх засмаглих грудей зі шрамом у вигляді ікса.

— Ей, коли тебе годують, треба відкривати рота! — сказав диявол, перервавши зацікавлений хід думок Ло. Незадоволений натиском на його вуста він вже хотів щось сказати, як шматок сирого м'яса вже теплів на язиці.

— О-о, так і треба було з самого початку, ші-ші-ші.

Трафальґар рефлекторно почав випльовувати шматок, але сильна рука міцно тримала його рот зачиненим. "Давай, давай, ковтни це, просто спробуй", солодко шепотів йому демон, мандруючи іншою рукою боками вищого. Лоскіт змусив Ло зі сміхом проковтнути упхнутий шматок до шлунка. Нарешті рука чорта полишила його і лікар дозволив собі закашляти. Він вхопився за своє горло поки демон м'яко пестив його спину.

— Який ти хороший, сподіваюся, тобі сподобалося м'ясце.

— Ти що до біса таке! — нарешті вигукнув Ло.

— Я Луффі, диявол, що колись стане королем пекла! — Луффі із задоволенням нарешті протараторив свою точно зазубрену фразу і ярко посміхнувся. — А тебе як звати?

— Трафальґар Ло.

— Траф.. Тро.. Торао! Ші-ші, в моєї жертви таке чудове ім'я.

— Що, яка ще жертва?! — Трафальґар спітнів у своїй закривавленій піжамі, все ще відчуваючи смак м'яса на язиці, але нерозуміння витіснило блювотний рефлекс і бажання якнайшвидше опинитися в ванній. — Ти повинен просто виконати моє бажання за душу та піти назад до пекла!

— Ой, Торао такий дурненький, — Луффі взяв книжку позаду Ло, все ще тримаючі чоловіка прикутим до столу. — От бачиш, на цій сторінці, де була закладка, чітко написано: "для жертвоприношення". Так що, поки я не зроблю з тобою щось грішне, ти мій, Торао.

Ло впав у відчай. Він уважно передивився кожне слово на сторінці, кожну літеру і демон мав рацію, а чоловік був недоумком. П'ятірка з латини та постійні виславляння викладача з гуркотом полетіли у вікно від такої дурної помилки, і тепер, Ло опинився у тонких пазуристих лапах демона. Шок та паніка охопили тіло лікаря, коли його безцеремонно жбурнули прямо в центр крейдового кола. Тихий стогін від удару та раптового тиску на стегно, розфарбував обличчя чоловіка в червоний, груди швидко здіймалися від хвилювання, а на очі наверталися сльози. Що з ним зараз зроблять, який гріх скоїть демон, чи переживе він цю ніч, чи побачиться колись з ідіотами, які підбили його на це, з названим батьком, та навіть його ненависний дядько вже не здавався таким жахливим у світлі страшного становища.

Демон навис над ним та щось наспівував собі під ніс, ніжно пестячи чуже стегно.

— Твій голос такий чудовий, Торао, коли ти читав закляття, я думав, що прийду лише від нього.

Що, про що говорив демон?

Золоті очі невпевнено подивилися на істоту з-під закривавленого передпліччя. Навіть місячного сяйва, якого ледве вистачало на освітлення його маленької спальні, було досить щоб розгледіти багряні, сяючі щоки демона, товстий, довгий язик, який так старанно облизував червоні та вологі від слини вуста. Демон важко дихав, майже стогнав, від одного лише погляду на чоловіка під собою. Він, як вже згадував, був красивим. Точніше його голос, такий глибокий, з краплею гіркоти в ньому, хриплий, від викурених під час сесії цигарок, але солодкий, наче цукерка. Так, цей голос був для нього наче еспресо з шоколадними цукерками, спочатку дратівливий, такий терпкий і неприємний, але потім, до цієї нестримної гіркоти додавалося смачне й солодке.

Луффі ще ніколи не був так зачарований чиїмось голосом. Демон був готовий молити в Ло, щоб той сказав щось, а не просто нервово глядів на нього з під рукава своєї піжами.

— Будь ласка, Торао, я хочу почути ще.

— Відчепись від мене, покидьок, я не збираюся виконувати твої забаганки!

Трафальґар зашипів, відчуваючи як гострі пазурі впиваються в його стегно. Чорні очі зажевріли червоним на цих словах, а обидві руки чоловіка були спіймані у пастку лап чорта.

— Мені подобається, який Торао незламний, це весело, ші-ші-ші.

Інша рука демона обережно зачерпнула з підлоги затхлу кров, та піднесло її до губ чоловіка. Середній та вказівний пальці, нігті з яких раптово зникли, постукали по вустах Ло, забруднюючи їх кров’ю та просячи увійти. Трафальґар на секунду подумав, що він збожеволів. Ідея відкрити рота та дозволити Луффі робити що хочеться була до біса чарівною, особливо, коли він дивився, як маленький демон нервово очікував від нього дій.

Його мозок ніби відключився, коли він розчепив зжаті зуби та лизнув кінчик одного з пальців. Холодна брудна кров враз вдарила своїм смаком по язикові лікаря. Від цього огидного смаку, залізного запаху навколо, болю зап’ястках та кровоточивих ран на стегні паморочилося у голові. Більше на його туманний мозок справляло враження лише тихе “ох” від демона, який тепер нетерпляче похитував стегнами від видовища.

— Ц-це було швидко, я думав, що ти ще будеш пручатися, — без краплі суму сказав Луффі. — Але, це так добре, не знаю чому.

Демон хитнув пальцями вперед, даючи Ло і далі відчищати їх від крові. Це було так гарно на думку Луффі, але мало. Він все ще не чув нічого він чоловіка, тільки тихі видихи та вдихи, проте недостатньо. Він не задумуючись просунув пальці далі, впиваючись кінчиками у стінку горла. Вона у відповідь сіпнулася, Ло рефлекторно почав тікати від нього, вертіти головою та кривити брови. Чорт незадоволено висунув пальці та відпустив руки чоловіка, щоб вмоститися на його животі й спостерігати.

— Ти що робиш, ненормальне, — прогарчав Трафальґар, хапаючись за горлянку та хрипло кашляючи після кожного слова.

Замість відповіді, демон мовчав. Спека палала в щоках та грудях, наростаюче збудження вже кололо у животі, і до того, а зараз, воно було готове зжерти його з середини. Луффі подивився на мокрі від чужої слини пальці. Такі вологі та блискучі, майже чорні від залишків крові, але з блакитними відблисками ночі на них. Бажання засунути їх собі в рот кипіло в ньому все більше, і він не задумуючись обвів довгий язик навколо них. Раз облизування, два, і в нього вже біліють очі. Слина Ло швидко замінилася його власною, тепер, цього йому теж було не достатньо, голосу було замало, доторків було замало, тепла було замало.

Чорт прибрав зі свого рота пальці, і в наступний момент схопив вуста Трафальґара своїми. Такі теплі й мокрі, з легким присмаком заліза. Нетерплячість Луффі почала досягати свого апогею, коли дві руки з татуюваннями схопили його за волосся, направляючи у більш комфортний для них кут. Причмокування, та гаряче дихання заповнило ніздрі, він не хотів чекати, а просто діяти. Коліна демона незручно ковзали по підлозі, коли він почав поступово відповзати. На жаль це не вийшло так, як хотілося, і тому Луффі впав на груди Ло. Тут було так зручно і комфортно, але все ще холодно.

Зі всією своєю швидкістю, демон почав розстібати сорочку лікаря, паралельно ковтаючи приглушені видихи у свій рот від нього. Чортеня м'яло брудними руками оголений торс, і вже не могло дочекатися продовжити далі.

— Я тебе так хочу, ти не уявляєш. — Сказав Луффі, відклеївшись від Трафальґара та розстібаючи жовті ґудзики піжами лікаря.

— ... може покажеш?

Із затьмареними від хтивості очима, Луффі скинув верхній одяг, капелюх, який вже давно вільно висів на ниточці на спині хлопця, полетів у інший кут кімнати, а тонкий ремінець плюхнувся на ліжко біля них. Він допоміг Ло зняти з себе сорочку, і почав знімати пухнасті штани з чоловіка. Холодна кров, перемішана зі шматками м'яса, пофарбувала оливкову шкіру у чорний, Трафальґар скривився від огиди, ковзаючи спиною по підлозі, але рот, який в ту ж мить присмоктався то його грудей витіснив це почуття.

Луффі плескав довгим язиком по твердій брунці поступово підіймаючись до випуклих ключиць чоловіка. Однією з рук демон м'яко шкрябав його боки, поки іншою смикав свої власні шкіряні шорти. Зі скрипом, декілька разів впавши, він все ж таки зміг зняти з себе одяг.

В кімнаті було так душно, Ло постійно намагався набрати повні груди повітря, сподіваючись, що наступний ковток стане свіжим, чистим, але замість цього воно все більше наповнювалося запахом крові, поту та спеки.

Важко. Навіть занадто.

Збудження закипало у венах, коли демон показався у всій своїй оголеній красі й раптом лежання у калюжі крові та антисанітарія не здавалися таким важким, як очікування.

— Швидше, чорт ти триклятий. — Стогне Ло, відчуваючи руку на своїй дупі.

— Ші-ші-ші, не пошкодуй потім, людинко.

Одним рухом хвіст демона витягнув з-під ліжка напівпорожню пляшку мастила. Очі Ло розширилися, і поки Луффі повільно занурював закривавлені пальці у суміш, тремтячим голосом спитав.

— Звідки, ти взагалі про нього знає- а–аа-ах!

Тихе шипіння пролунало посеред кімнаті, коли демон почав рухати двома пальцями всередині людини.

— Так легко тягнеться, любиш побалувати себе? — Сміявся з нього чорт, різко впихаючись до кінця.

Трафальґар не міг нічого відповісти, лише сильніше вчепився тупими нігтями у плечі. Товсті червоні візерунки вмить розсікли старі шрами від невідомих йому боїв, а стрункі ноги міцно вхопилися за талію. Його розум почав плавати, віддаватися спокусі гучніше закричати від кожного найменшого помаху всередині нього. Він намагався мовчати, не щоб позлити демона, не намагаючись і далі грати непідкорену душу, а просто заради своєї гордості, яка так легко була роздавлена всього лише декількома поцілунками та двома товстими пальцями.

Але стримуватися стало неможливо, коли демон надавив на його простату. Гучний стогін вирвався з нього, скиглявий, високий, такий безсоромний та принизливий.

— Тут тобі найкраще чи не так? А якщо додати більше?

З третім пальцем прийшов біль. Невеликий, зовсім маленький, але такий пекучий біль розтікся його тілом, наче солона вода, що затікала у свіжі рани. Від цього болю йому хотілося скиглити ще сильніше, благати пришвидшитися, але водночас кожна секунда, коли Луффі зупиняв рух був подарунком. З часом цей біль зник, а Ло все було мало. Він смикнув демона за роги, щоб облизати червоні губи та проникнув поміж них у глиб.

— Годі бавитися, забери мене вже повністю. — Прошепотів чоловік у гостре вухо після поцілунку.

— З радістю, дурне, збочене людисько, ші-ші-ші.

Три пальці зникли з нього, а Луффі, влаштувавши стегна Ло на своїх, обійняв його обома руками. Смаглява шкіра чоловіка пряніла потом і кров'ю, а кришталеві краплини змушували її сяяти між місячним світлом. Повільно, майже солодко, демон просунув кінчик всередину, та вткнувшись носом у смайлик на чужих грудях, захрипів.

Лунке скреготіння зубів, протяжні стогони, глибокі вдихи, повільні просування вперед — все це, змішалося в одне ціле, бриніло по тілу чуттєвою мелодією та спорожняло голову обом чоловікам.

— Мм, Ло, ти такий теплий. — Сказав Луффі, важко дихаючи.

— А ти достобіса великий.

— Ші-ші, ой, не бреши, — хлопець ворухнувся в середині, викликаючи у Ло ще один плаксивий стогін. — В тебе під ліжком більший валяється.

— Це для здоров'я і гладкої шкіри.

Обличчя Трафальґара засвітилося червоним. Навіть у майже цілковитій темряві, Луффі міг побачити, як кінчики його вух палають від сорому. Це сексі, дуже, він так хоче поворухнутися, а якщо демон щось хоче, демон це робить.

Луффі міцніше притиснув тіло чоловіка до себе і різко смикнув стегнами вперед. Всередині палало, гаряче, обвивало його з усіх сторін, іноді смикаючись, коли власнику було забагато. Демон почав рух, з кожним поштовхом все активніший, в'їжджаючи в чуже тіло.

Кров під ними від спеки та їхніх рідин знову стала рідкою. Спина Трафальґара ковзала по ній так легко, підлога скрипіла у такт із їхніми рухами, гострі ікла чорта впилися у ніжну шкіру, витягуючи із нею нові краплинки крові.

Швидко, це стало занадто, занадто швидко світ перевернувся, і смердючий запах потрапив Ло прямо у ніс.

— Я хочу це трохи подовжити. — Прошепотів демон йому зі спини, повільно вставляючи свій член назад. — Розумієш, якщо ми будемо так мало грішити, можливо, мені доведеться залишитися ще на одну ніч.

— Що, в маленького демона не вистачить духу побути у світі людей ще трохи?

— Тц, та ні блін, просто... — Луффі провів руками по попереку чоловіка, просліджуючи до заплямованого татуювання. Треба було ж такій гарній людині його призвати. — Якщо я залишуся тут довше, я точно з'їм тебе.

— Вже не дочека-аюся. — На передостанньому складі Трафальґар знову відчув повноту в середині себе. Здавалося, після цих слів член демона став лише більшим, пронизуючи його до самого шлунка. Гарячий і твердий він рухався ідеально, змушуючи Ло тремтіти, не звертати уваги на те, як він пускає слину на підлогу. Вона і так брудна, гірше не стане. Шия боліла в незручній позиції, колінки червоніли від крові й тиску, а ніс безладно човгав прямо по колись білому дереву. Незручно, боляче, але Ло вже не мав сил рухатися. Він просто віддався безладним рухам чорта за собою, який притиснувся своїми грудьми до його спини, шепочучи на вухо владні слова.

"Торао, такий гарний. Твоє тіло мене любить. Реагує навіть краще за найталановитіших сукубів. Будь ласка, не стримуйся, не мовчи. Хочу затягти тебе до пекла і залишити біля себе."

Він відчув як член в ньому тремтить, пульсує, а гаряче тепло розливається в його череві. З останніми поштовхами Луффі швидко схопив член Ло своїми пазурами. Декілька рухів і ось на підлогу ллється тоненька ціпка білої рідини, а Трафальґар тріпоче вологими віями, задихається в гучному стогоні, трясеться, гірше листа на високій гілці.

Його знову перевертають на спину та цілують. На цей раз ніжно, не кваплячись, наче, цей поцілунок щось більше, аніж просто тваринне бажання та хіть. Ло очікує, коли Луффі витягнеться з нього, щоб подякувати та попрощатися, але натомість демон лише більше розсуває стегна чоловіка.

— Вибач, Торао, але я досі голодний.

***

Трафальґар прокинувся о 12 ранку. В дупі зуділо, спина пекла, яйця наче висмоктали, як замариновані помідори, а його тіло... Ну, йому треба сходити до аптеки за бинтами. Він не пам'ятав що вчора сталося. Може в клуб пішов, підчепив когось, а потім втік з чужої квартири посеред ночі?

Ло обережно, щоб не турбувати порізи, встав з ліжка. Ну як встав. На підлозі його чекало, щось.

Швидко прикривши рота рукою, він побіг до ванної, в пошуках ганчірки. І хлорки. Треба ж було, таку хуйню зробити, ще й зночі не прибрати.

Він витер підлогу, облився антисептиком, прибрав у кімнаті, але ніяк не міг зробити одне — згадати. Скільки б він не напружував мізки, в пам'яті не було жодного одразу після того, як він потягнувся вимкнути камеру.

Точно камера!

Ло миттю опинився біля столу та взявши до рук пристрій зрозумів, що він сів. Молячись усім богам за автосейф, Трафальґар під'єднав камеру до зарядки, й вже через 5 хвилин, він увімкнув її. На маленькому екранчику останнім був збережений великий 4 годинний файл. Перекинувши відео на свій ноутбук Ло тремтячими руками клацнув на нього.

Майже 4 години безперервного порно із ним в головній ролі, де його у всіх позах і ракурсах трахає демоняра на голову нижчий і вужчий.

Нехай краще Бепо, Шачі та Пінгвін вважатимуть його боягузом.