Archive of Our Own ^beta

Chapter Text

Сокка хоче плакати.

Не буквально. Мабуть, лише трішки буквально. Чому б і ні? Він ще давно засвоїв, що емоції не роблять чоловіків слабкими (завдячуючи Суюкі та Юе). Причина, чому він хоче плакати, навіть не підозрює про це. Той і не уявляє, що став чиїмось бісексуальним пробудженням. Причина навіть не бачить його закоханості... Протягом... П'яти років, напевно? Чи, можливо, більше, правду кажучи, будь-яка цифра звучить жалюгідною, якщо про це подумати достатньо довго. Адже, напевно, жалюгідно так довго потерпати від страждань від почуттів до людини, яка навіть цього не бачить.

"Ну добре, не все це про страждання" - подумав Сокка, перераховуючи всі його стосунки за ці роки.

Жодні не тривали довго, але все ж були і йому не доводилося варитися в сердечних муках весь час. Він зустрічався з чарівною та милою, нескінченно доброю Юе, яка своєю турботою, напевно, могла б зігріти цілий місяць. Їхні стосунки були дещо напруженими, адже невдовзі після їнього початку вони дізналися, що у дівчини рак шкіри. Сокка, як чудовий і дбайливий хлопець, був поруч з нею весь період цього кошмару. На щастя, це була лише друга стадія і Юе змогла перемогти її.

- Соккa, я думаю нам варто поговорити, - минуло близько місяця після припинення активної фази лікування. Вони зручно сиділи вдома у Юе, авжеж, з відчиненими дверима, адже її батько точно хоче спостерігати, щоб преповнені гормонами шістнадцятирічні підлітки не наробили дурниць, особливо після такого напруженого часу.

- Так? Ти помітила відсутність своїх улюблених браслетів? Вибач, це був я! - хлопець швидко підняв руки в гору в знак капітуляції.

- Що? Так ось куди вони-Ні! Але ти маєш їх повернути! Кхм, я хочу поговорити про нас, Соккa... - вона зустрілася з ним поглядами.

Його очі кольору лазуриту проти її кришталевих обрамленими білими віями. Сокка вважає чарівним альбінізм Юе, контраст білого кольору на смаглявій шкірі робить її ефірною. Хлопець бачив у очах дівчини невпевненість змішану з крихтою страху, але навіть так погляд залишався рішучим. Якщо чесно, він знав про що буде ця розмова задовго до її початку.

- Про нас? Що з нами?

- Мені здається, що... Наші стосунки- Я думаю, що нам потрібно повернутися на крок назад, Соккa. Просто поглянь на це... Я тобі безмежно вдячна за турботу, я б точно хотіла, щоб мої останні миті були з тобою...

- Юе, не го-

- Ні, послухай. Це були важкі пів року і нам всього по шістнадцять... І я точно люблю тебе, Соккa, але не впевнена чи так, як ти б хотів. Ти розумієш? - її погляд став сумним і благальним. О так, він точно розумів, адже й сам не міг би дати їй всього свого серця, точно не зараз. Вона заслуговує на краще ніж це.

- Так... Здається так... Я теж не впевнений, що саме відчуваю зараз...

Ну, і відтоді вони стали найкращими друзями! Також найкращими пліткарками й радниками стосовно стосунків з іншими людьми, бо, на жаль, вони розділяють долю не зовсім впевнених у соціумі людей. А також, Сокка врешті-решт порівняв Юе з місяцем вголос і їй це настільки сподобалося, що теперішньому часі у неї на попереку красується татуювання з усіма місячними фазами.

Далі була Суюкі, вони зустрілися на першому курсі університету Ба Сінг Се. Він - з факультету аерокосмічної інженерії, вона - з факультету юриспруденції. Їхня хімія була очевидною з першого знайомства, як і те, що він був дещо віслюком щодо гендерних стереотипів. Але Суюкі швидко його просвітила (це включало фізичний біль, але нехай). Їхні стосунки тривали близько чотирьох місяців, вони пройшли перший секс та перший страпон (несподівано, це сподобалося Соцці), проте вони швидко зрозуміли, що не зможуть бути разом в довгостроковій перспективі, адже кожен був поглинутий своїми амбіціями. Для Сокки дівчина була схожа на міцну скелю та водночас вона була сяйниста немов зірка в небі. Енергія, якою дівчина ділилася з оточуючими, а собливо з близькими людьми, завжди відрізнялася відчуттям певного захисту та втіхи. Певно саме це в першу чергу і привабило Соку в ній.

Десь через місяць після розлучення, тобто місяця їхньої проґресуючої просто дружби - в місто приїхала Юе, яка виборола своє право навчатися далеко від дому (Сокка дуже довго запевняв її батька, що буде наглядати за Юе кожну хвилину її перебування в такому далекому від батьківського дому місті). І от - дівчата познайомилися.

- Суюкі, знайомся, - Сокка увійшов у двері квартири згаданої дівчини, яку вона винаймала з одногрупницею, - це Юе!
Світ Суюкі завмер.

- Привіт, - сором'язлива посмішка прикрасила обличчя дівчини, що стояла у дверях очікуючи, поки хлопець знімав своє взуття.
Суюкі роззявила рота.

- ...кі? Суюкі!? - раптом до її плеча доторкнулася рука. Вона різко оговталася від заціпеніння й поглянула на Соку, який запитально підняв брову. - Все гаразд?

- Еее, так! Так? Так, точно, - вона повернулася обличчям до біловолосої дівчини й простягла руку, - приємно познайомитися, Сокка дуже багато про тебе розповідав! Я Суюкі... Ну ти певно здогадалася....

Юе поглянула на дівчину і... у неї з'явився рум'янець? Вона тільки захихотіла та потиснула запропоновану руку.

- Мені теж!

І не минуло й місяця як вони почали зустрічатися. Соцці стало дещо цікаво чи всі його колишні будуть починати стосунки з іншими його колишніми, але не мав можливості переконатися.
Отже, тепер йому двадцять два, він вийшов з підліткового віку або принаймні намагається, а також невдовзі має закінчити своє навчання. Хто ж цей п'ятирічний об'єкт симпатії? І як він зрозумів свої почуття? Насправді перше питання досить легке - Зуко. Зуко, який дещо брав участь у знущаннях з нього та його друзів в середній школі. Зуко, який в певний момент старшої школи почав виправлятися. Зуко, який зараз його найкращий друг. Зуко, який декілька років зустрічався з Джетом (жах) і продовжує з ним сексуальні стосунки (ще більший жах).

Зуко, який... Не бачить або ігнорує закоханість Сокки (він завжди плаче при думці про друге, тому в їхній з Юе найманій квартирі в морозилці завжди є ягідне морозиво).
Відповідь на друге запитання дещо складне.

Chapter Text

Сокка знову хоче плакати.

Він спостерігає як Зуко їсть свою локшину тими своїми спокусливими губами, явно намагаючись не говорити під час жування про виставу, яку той нещодавно відвідав. Якщо ви запитаєте Сокку, то приблизно саме так він й усвідомив свої почуття до цієї гарячої халепи.

Тоді їм було по сімнадцять років, це був останній рік старшої школи і вони точно вже були на шляху дружби. Авжеж, якщо надсилання мемів серед ночі враховуються за налагоджування стосунків. Він майже впевнений, що Зуко який підтримував Азулу в насміханнях з його трохи закоротких улюблених штанів (чортовий підлітковий період і різке зростання) та Зуко який сміється разом з ним над відео з котами які нюхнули котячої м’яти - це зовсім різні хлопчики. Хоча теорія руйнується, коли він пригадує, що його завжди причаровувала ця непомітна родимка на його шиї- (Ні! Ні! Він точно до нього нічого не відчував тоді!!!!!! Бо інакше йому потрібно визнати свої схильності до мазохізму)

Отже, момент прозріння!

- Соккa?

- Так? Що? - вони схилилися над низьким журнальним столиком у квартирі Айро, дуже (занадто) мудрим і єдиним приємним членом родини Зуко. Сокка неймовірно радіє, що хтось у його психопатичній сімейці володіє цими якостями.

- Подай мені кокосову цукерку, - він навіть не відірвав свого зосередженого погляду від зошита. За звичаєм (якось так вийшло), вони вже місяць щосуботи допомагали один одному з домашнім завданням. Сокка здебільшого не замовкав зі своїм "Уяви, скільки пережило пластичних операцій коло, щоб стати октагоном!", а Зуко про "Якби Кіоші не писала любовних листів до своїх коханців і коханок, то замість "бути Кіоші" ми б мали "мечник"". Два ботани з різних сфер не мали б так гарно ладнати, але ось ми тут.

- Не знав, що тобі так подобається "райська насолода", - передаючи солодощі, Сокка підморгнув у сторону друга, який в ту ж секунду фиркнув на нього.

- Ой, будь ласка, одна еротична реклама з кокосовими цукерками не повинна так впливати на їхній імідж! - він нахмурив єдину наявну брову і зустрівся поглядами з блакитними очима. А потім поставив до рота розгорнуту цукерку. Чомусь його мозок вирішив звернути увагу на те як ці зуби встромилися в її площину та те як рожевий язик друга(???) на мить промайнув під час дії. Зуко її надкусив, повернувшись поглядом вниз до столу (якби він її облизав… Ла, він би точно кінчив у цю ж мить, бісовий підлітковий мозок переповнений гормонами).

Але серце Сокки пропустило удар. Так вражають стріли купідона? Відверто сексуалізована реклама  кокосових цукерок не брехала? Ні, зараз не про це. Зараз про те наскільки гарно цей бісів рот щойно виконав свою базову функцію і про те як на рожевих губах зосталися залишки кокосової стружки. Туї і Ла...

- До речі, про насолоду... Ти знаєш, Джет запропонував мені піти... На побачення, - Зуко знову підняв погляд. Його обличчя стало на вигляд сором'язливим, хоча він доволі зосереджено тримав зоровий контакт (Але зараз не до цього). Серце Сокки знову пропустило удар. Можливо, у нього зараз станеться зупинка серця і йому не доведеться переживати цей жахливий момент усвідомлення почуттів через бісові кокосові цукерки.

- О, ага, е-е-Вітаю! - він нервово глянув на друга (друга?) у відповідь. - Потрібно ж вітати, так?

- Так, - спочатку в ньому нічого не змінилося від попередньої сором’язливості, а потім на його обличчі засяяла невелика щира посмішка, а на щоках заграло ще більше рум'ян. Серце знову забилося, але не в правильному - швидкому ритмі.

Він зміг просидіти там лишень ще десять хвилин (хвала Туї, вони не були в нього вдома).

- О, я згадав... - Сокка намагався придумати щось якомога більш правдиве, - мені потрібно допомогти з дечим Бато...

- О! Так, авжеж, - Зуко почав збирати зошити та підручники, допомагаючи Соцці їх впорядкувати.

Потім вони попрощалися й Сокка вийшов з квартири друга. Пройшов до автобусної зупинки й чекав. Чейкав і чекай. В голові було дивно порожньо, не було геть жодного звичного гомону думок. Він просто дивився перед собою в простір. Також ледь не проґавив свій автобус.

Коли нарешті (нарешті!) за ним зачинилися двері спальні, він впав на ліжко обличчям в подушку. Чомусь через кілька хвилин на диво стало некомфортно та вогко (а також важко дихати). Сокка підвівся і побачив мокрий відбиток свого обличчя. Він зрозумів, що плаче. Він зрозумів, що...

- Мені... Мені. М-мені подобається Зуко?... - серце хлопця заболіло, його емоції стали настільки нестерпними й плач посилився з неприємним для вух Сокки звуками, які виходили з його рота та носа. - М-мені по-пододобається Зуууко...

Його серце було розбите

- ...айо- а йому подоб-бається Дж-джет, - тихіше додав він, немов промовляючи до свого мозку, можливо й серця також, щоб переконати в безнадійності цих раптово усвідомлених почуттів всередині нього. Але, авжеж, це було марно.

Chapter Text

Сокка хоче плакати.

Цього разу від задоволення.

Терпкі губи міцно тримають його в полоні пристрасті, а сильні й широкі долоні грубо стискають його стегна й поштовхом наводять назустріч чужим. У кімнаті лунають виключно хрипкі стогони, шурхіт одягу та тихі вигуки. Руки Сокки повільно піднімаються з сідниць хлопця до мужніх і голих грудей (в який момент чувак зняв сорочку? Не важливо). Він лишень трохи стискає в районі заповтіних рожевих сосків й чує шепітливе:

- Сокка... Ха, не дражнися, я занадто довго чекав, щоб бути терплячим.

Блакитні очі зустрілися поглядом з іншою парою очей.

- Щось ти сьогодні злий зі мною, Хару, - пропонуючи розслаблення для хлопця, він примарно провів масажними рухами довкола плечей хлопця. Авжеж, спеціально збільшуючи натиск на чужі груди разом з рухом вгору.

- Можливо це ти сьогодні забагато пустуєш, - у просторі пролунав звук ляскання по сідниці.

- Ой!

Отже, як Сокка й Хару тут опинилися? Ну, це очевидно: вони вирішили сьогодні повечеряти, а потім розслабитися разом. Зараз він точно розслабить іншого хлопця, спустившись колінами на не зовсім зручну підлогу спальні. Соцці потрібно задуматися в найближчому майбутньому над придбанням м'якого великого килиму, але це буде пізніше, бо неодмінно потрібно проконсультуватися з Юе. Але зараз не зовсім відповідний час, щоб думати про колишню-співмешканку-дівчину-його-іншої-колишньої-дівчини. Краще запитати, що Сокка й Хару тут роблять? Це вже складніше!

- Сокка! Агов! - блакитні очі різко зосередилися на русі клацання пальців перед його обличчям.

- Га?

- Ти зник з цього світу на мить, припини пити кактусовий сік, - Суюкі нахмурила на нього брови. Чомусь він ледь міг чути дівчину... О, так, музика, вони в клубі. Біля нього праворуч сидить його колишня дівчина, потім біля неї Тоф- а, ні, схоже, поки він був поза зоною, вона пішла танцювати чи щось таке. Ліворуч від нього сидить, ну, сидів Зуко, який- га? Блакитний погляд намагався знайти знайому фігуру або дві фігури, бо, авжеж, Джет (фу) прийшов теж.

- Гаразд, гаразд! Що я пропустив? - він повернув голову в сторону Суюкі.

- О, нічого, до Тоф підійшла познайомитися дівчина-

- Ой, мило, це з нею вона танцює? Або, принаймні, намагається...

- Намагається, так. Годі перебивати. А Зуко пішов з Джетом, е-е-е, усамітнитися? Чесно, не хочу знати чим вони зараз займаються.

- Згоден, що ж, - він похитав плечима та потягнувся до склянки з напоєм перед ним, поки його не зупинило ляскання по руці.

- Ой!

- Я ж сказала - тобі годі! - вона підсунула до нього ближче склянку з колою. Сокка тільки зітхнув і підкорився.

Блакитні очі знову перенаправили погляд від столу й подруги на натовп. Де-не-де майоріли різноманітні кольори браслетів на зап'ястях людей. Зелені у тих хто вільний і щось очікує від ночі, червоні у зайнятих, і ще декілька кольорів з ознаками сексуальних вподобань. Сам Сокка носив два зелені відтінки, один вказував на те, що він не в стосунках, інший, що він є кіоші.

Зазвичай вони з друзями ходять в клуб для розваги, але сьогодні у хлопця інші наміри. Сексуальне розчарування дуже сильно впливає на нього, гаразд? Трохи соромно шукати когось, коли тебе оточують друзі з партнерами (щодо одного друга не соромно, це швидше розчаровує його шлунок), але, на щастя, сьогодні прийшла також і Тоф, на якій зараз красуються зелений та рожевий браслети. Дивлячись на те, як подруга без будь-яких зайвих переймань зараз ледь не обмацує іншу дівчину (до речі, дуже гарну, у Тоф точно є магія зачаровування привабливих людей), він не може не перейнятися духом хоробрості.

І ось, декілька хвилин спостерігання призвели до результату - він зустрівся поглядом із парою очей досить мужнього хлопця з розпущеним волоссям середньої довжини. Сокка легенько посміхнувся - інший посміхнувся у відповідь (нарешті!).

- Суюкі~ я відійду на хвилинку, - він майже фізично відчув її скептичний погляд. Дівчина повернула голову від нього в сторону натовпу й намагалася знайти очима людину в якій друг зацікавився.

- О, гаразд, - напевно, вона була задоволена тим, кого знайшла й повернула погляд назад на Сокку, - але не зникай без попередження.

Хлопець лишень кивнув та попрямував від їхнього кутка до незнайомця, який в свою чергу посміхнувся ширше.

- Гей, привіт, - він прилаштувався поруч з ним і весело підморгнув, - я Сокка.

- Гей... Й-я Хару.

Так обмінявшись деякими репліками Сокка до дечого прийшов.  Туї і Ла, Хару виявився чудовим хлопцем! Велике тіло й сором'язливе серце - це неймовірне поєднання. Їхня розмова виявилася не тим, що очікував Сокка від розмов у клубі де здебільшого шукають секс, але вона точно його не розчарувала. Декілька хвилин спілкування і він першим попросив його номер (чого майже не стається в таких місцях, бо люди після першої ж хвилини пропонують піти в туалет на веселощі і закинутися травою). Чувак просто чудовий! Але їхню розмову раптово перервав знайомий голос (саме на моменті запитання "то чого ти очікуєш від цієї ночі?", жах! Він був так близько!).

- Сокка, - на його зап'ясті з'явилася чужа рука, - пішли... пішли танцювати!

- Що?

Обернувшись він побачив Зуко (га?).

- Га? Але ти ніколи не танцюєш? - чомусь його твердження пролунало як запитання.

- Просто пішли! Давай! - Сокка зустрівся поглядом з другом, а потім перевів погляд на Хару.

- Але я?... - його погляд забігав і щоки трохи запалали від думки, що Зуко так довго його тримає за руку. Блакитні очі врешті-решт зустрілися з карими і раптово в них запалало розуміння.

- Було приємно познайомитись, Сокка. - хлопець легким дотиком провів рукою по чужому передпліччю. - Мені всеодно вже був час йти, обіцяв сім'ї, що не затримаюся занадто пізно. Але... Напиши мені.

Перед тим як розвернутися й піти, Хару підморгнув Соці точно так само як він на початку їхньої взаємодії.

- Мені теж-

- Ви обмінялися номерами? - блакитні очі повернули свою зосередженість до Зуко.

- О, так-

- Ти ніколи раніше не давав нікому номер у клубах...

- А ти ніколи не запрошував мене раптово танцювати? - знову звучить як запитання! - То що, ми йдемо?

- О, так, ага.

Зуко точно не подобалося танцювати (чому він взагалі це запропонував ні з того, ні з сього?), але він все одно протримався декілька пісень. Залишок вечору Сокка декілька разів ловив дивні погляди Джета спрямовані на його найкращого друга (щось сталося під час їхнього усамітнення?).

Коли блакитноокий хлопець тихо повернувся додому (Юе точно вже спала, вона не любить клуби, тому для неї природньо дотримуватися її встановленого розпорядку дня) й потрапив до своєї кімнати після душу, він одразу занурився в екран свого телефону, щоб знайти новий телефонний контакт і переконатися, що він точно його зберіг.

Доволі очевидно те, що вони врешті-решт зв'язалися після знайомства в клубі й самими лишень повідомленнями не обійшлися.

Chapter Text

Сокка хоче плакати. Цього разу метафорично.

Раптово на їхній щосуботній зустрічі (звичка для допомоги з домашнім завданням для школи переросла у просто посиденьки за переглядом фільму, частіше поганого ніж якісного) його один із найкращих друзів підняв доволі цікаву тему.

- Як ти зрозумів, що час розлучитися з Суюкі? - він нахмурив брову в простір перед собою, точно уникаючи зустрітися поглядами.

Серце Сокки так само раптово затьохкало в ритмі якогось божевільного сонету, також він ледь не подавився слиною, ніби у нього був вибір між смертю від серцевого нападу чи від задухи через власну слину накопичену в горлі. Або ж смерті від кола нав'язливих думок "Зуко думає про розлучення? Розлучення з Джетом? Після чотирьох років стосунків?". Сокка видихнув, навіть не усвідомивши, що затримував повітря в легенях. "Ні, ні, можливо... Ні, не буду нічого припускати". Йому потрібно повторити собі, що він гарний, дуже відданий і підтримуючий друг.

- Це-це... не зовсім очікуване запитання, - він намагався невимушено посміхнутися, одночасно з цим тихо сподіваючись, що у нього вийшло. - Так, ем. Я розумію! Але мені-мені просто цікаво, - навіть якщо у Сокки не вийшло зіграти безтурботність, Зуко цього не помітив, бо був надто захоплений тканиною своєї футболки (зачекай, це була футболка Сокки! Добре, вона пасувала Зуко, тому нехай ще деякий час належатиме йому).

- Мм, так, е-е-е, ми з нею якось разом це зрозуміли. Знаєш, коли розумієш, що чогось не вистачає і без цього продовжувати буде важко, - йому вдалося зібрати найкращі думки до купи і якось їх перетворити у слова. Йому точно потрібно оминати ті, які ніжкою шепочуть на вухо й закликають зробити комплімент щодо того як сильно Зуко пасує блакитне.

- ...дякую, - решта вечора минула в легкій напрузі, принаймні для представника водяного племені. Туй і Ла, а якщо його друг думає, що вогняна нація і водяна не сумісні? Ні! Ні, Зуко краще ніж це, вони дружать достатньо, щоб Сокка це знав.

Отже, десь менш ніж через тиждень Сокка дізнався головну новину його життя на даний момент: Зуко тепер самотній (його підозри виявилися правдивими!!! Інтуїція!). Або... Майже?

- Що!? - Так, ми залишилися друзями з привілеями, - хлопець зі шрамом безтурботно потягнувся до наступного шоколадного тістечка, ніби він розповідає не про секс з колишнім, а про те наскільки за вікном чудова днина. Випічка в Жасміновому драконі майже така ж чудова як і тутешній чай, можливо, це через їхнє поєднання не відчутно жодної тіні збентеженості чи бодай нервів за словами золотоокого.

- Можу привітати? - обурення повільно займало місце в грудях Сокки, але йому потрібно було вгамуватися та вдати бодай якусь звичну емоцію, бути кращим другом ніж це та не думати про відриті можливості. Хоча би не перед обличчям самого Зуко.

- Так, запальничко, чудова новина, - о, він зовсім забув, що Тоф теж тут (вона ніколи не оминає можливості навідатися до дядька Зуко). Блакитноокий навіть не звернув уваги на хитру посмішку, що викривила вуста сліпої дівчини.

- Ммм~ Отже, щодо тих чуток...

Сокка далі не слухав розмови своїх друзів (вони дійсно продовжили діалог, ніби це все просто була історія про придбання тістечок у пекарні на розі, а не розрив довготривалих стосунків? Хоча він також не знає який би мав бути зміст розмови про останнє). Він був цілковито розгублений та заціпенілий. Якщо Зуко тепер самотній, чи означає це, що у нього є шанс? Але якщо він продовжує інтимні стосунки з Джетом, тоді у нього менше шансів? Він абсолютно не розуміє, що тепер робити, адже, коли у його друга був хлопець - це зупиняло він необережностей. Боже, Сокка жахливий друг! Йому спершу потрібно переконатися чи із Зуко все гаразд! Незважаючи на будь-які почуття, він не хотів робити все незграбним, але тепер шанс утнути щось випадково і шкодувати про це решту свого життя було ще простіше.

Чи є у нього план? Ні, точно не в цьому випадку. Чи збирається він щось робити? Можливо, доведеться провести розвідку, адже від початку стосунків хлопець більше не говорив про свої уподобання в людях так відкрито як раніше. Туй і Ла, а якщо Сокка не в смаку Зуко! Йому знадобиться трансплантація серця, адже його власне буде розбитим остаточно. Було легше думати, що у нього просто не було можливості дістатися до когось, ніж про те, що його просто не хочуть таким чином.

Ми знову тут! Чому він не може думати про забезпечення комфорту для Зуко. Можливо він виглядає холодним і спокійним щодо ситуації, але Соці відома знадність хлопця до саморуйнівних думок та безпідставних самозвинувачень у всіх гріхах світу.

Отже, він поклав свою руку на плече друга і трохи стиснув її, намагаючись відтворити заспокійливий жест.

- Га? - Зуко обірвав розмову з Тоф і запитально блимнув очима на блакитноокого хлопця.

- Ти завжди маєш до кого звернутися в разі чого... Як-якщо тобі це потрібно - я тут для тебе, - Туй і Ла, він що? Знову в статевому дозріванні? Як незручно.

- Дякую? - навіть якщо Зуко був збентежений заявою друга, він не подав жодних ознак цього, лише тепло посміхнувся.

Chapter Text

Сокка плаче від задоволення.

Наразі він насолоджувався солодким відчуттям розхитування його м'язів у спротиві проти чужого теплого тіла. Чужі руки точно залишать йому синці у вигляді пальців та продовгуваті сліди нігтів на стегнах, але зараз він може перейматися тільки про те як йому встояти на колінах у цьому швидкому темпі поштовхів до такої близької кульмінації. Хоч його обличчя зайняте тим, що намагається не повністю зануритися в подушку, щоб не задихнутися в моменті задоволення, на периферії йому здається, ніби він вловив якийсь рух. Напевно, це впав їхній одяг зі свого хиткого положення на меблях. Він точно не може приділити цьому достатньо уваги, адже саме зараз рука коханця потягнулася до покинутого ствола його члена. (Дідько, у Хару до біса вмілі пальці)

Яким чином вони знову розділяють одне ліжко? Це не просто ситуація на кшталт - "мені нудно, напишу комусь, щоб зайнятися сексом", тому потрібно повернутися на початок тижня, а конкретніше, в день невинного запрошення на вечірку організовану кузиною Тоф.

- Повтори, як ми взагалі отримали запрошення? - дивується Сокка, знаючи наскільки заможні люди в цьому місті примхливі до власного оточення.

- Бо ви знайомі з чудовою дівчиною, у якої є пара багатих батьків та трохи менш багаті родичі, які бажають справити враження на перших завдяки впливу на, - її вираз обличчя перетворюється  в гримасу, яка явно має намір скопіювати вираз співчуття, також дівчина не забуває вказати на своє обличчя обома вказівними пальцями - бідолашну!!! Дуже бідолашну і безпорадну! Сліпу донечку!

- І сліпа "безпорадна" донечка вміло користується нагодою, еге ж? - обличчя Катари приймає веселий вираз, зовсім не дивуючись витівці.

- Ха! Я без проблем запросила пів дюжини людей на чужу вечірку, заздріть і насолоджуйтеся, лузери! - тільки ця дівчина могла так ніжно промовити образу.

- Що ж, чи відрізнятиметься це чимось від вечірок в кампусі університету? - схоже, що Зуко виглядав на межі нудьги від цієї заяви. Виглядає так, ніби хтось достатньо нагулявся в подібних місцях за час стосунків із Джетом.

- Хах, я чекала цього запитання! Певно різниця буде не така вже й разюча, але, що ж, тільки для вас, мої сучі діти, ну, здебільшого вашої вільної частини, - вона помахом руки вказала на себе, Сокку та Зуко, - пропонуються спеціальні кімнати для певних насолод на поверху персоналу, якщо ви розумієте про що я.

Катара швидко переглянулася з Аангом ледь не вдавившись чаєм. Як не дивно, всі найцікавіші розмови відбуваються у чайній Айро.

- Відчувається певна нерівність, але чи-

- О, вам теж хочеться повеселитися на чужих ковдрах?

- Що? Ні- я не про це. Чи дійсно це безпечна ідея? - брови блакитноокої дівчини зсунулися в похмурому виразі.

- Ой, я просто турбуюся про недостатність присутності сексуального життя у моїх друзів!

- Та годі тобі! Це має бути весело! - Сокка хитро посміхнувся в сторону сестри. - Тим паче це точно безпечніше ніж йти кудись на п'яну голову. Навіть не обов'язково проводити з кимось час, можна просто залишитися там на ночівлю!

- Ну, я все ще хвилюватимуся...

- Гей, все буде добре, - Зуко заспокійливо стиснув її плече, - це все ще вечірка в цьому місті, я думаю, що більшість з людей там буде знайома-

- Ой, я про це не подумала, головне, щоб я не відчула присутність своїх колишніх, - сліпа дівчина неприємно скривилася.

- І я думаю, що зможу наглянути за ними. Та й це не надто відрізнятиметься від клубів, я в цьому впевнений. Думаю, що родичі Тоф точно дбатимуть про безпеку, особливо через її присутність.

Катара невпевнено загуділа.

- Ну, якщо так... Добре, це точно змусить мене менше нервувати за цих двох.

- Гей, що це за рівень довіри, я - твій брат!

- Отож-бо, телепню, - дівчина тільки скорчила гримасу.

- Якщо Зуко наша нянька, тоді на нього лягає обов'язок описувати мені всіх гарячих дівчат! - хлопець зі шрамом лише важко зітхнув від цієї заяви.

І ось минають сім днів відтоді й вся банда, якщо не враховувати Суюкі і Юе - котрі втекли на вечірнє побачення, вже стоїть перед дверима, які межують між модним стилем та вереском про несмак задля переконання, що тут живуть люди зі статком.

Все почалося достатньо добре, всі вони знайшли доволі неочікувану компанію зі старих знайомих для легкої розмови (кузина Тоф точно намагається їй догодити). Випивка, можливо, була не найсмачніша, напевно, статок не означав наявність смаку, але за сирні палички цілком можна було повоювати з декількома, за їхніми словами, колишніми атлетами. Неймовірно (чомусь Соцці здається, що не дуже, враховуючи активне соціальне життя хлопця), але Зуко натрапив на Джета. В очах Сокки ця вечірка дуже різко опустилася з рівня хорошої до посередньої (прямо як зачіска Джета!). Те, як він так вільно й безтурботно мацав золотоокого, перетягуючи його увагу точно не допомагало з оцінюванням.

- Що ж, я певно вже випив достатньо тієї дивної суміші, - Зуко запитально зсунув брову на блакитноокого, певно через те що, Сокка різко заговорив після кількох хвилин мовчанки, - час шукати пригоди!

- Пригоди?

- Секс-сесію - краще формулювання?

Хлопець лише несхвально промовчав на цю заяву. Джет (о ні, він майже забув про його присутність) весело фиркнув поруч.

- З вами не розважишся... - Соцці точно набридло воювати тут за увагу об'єкта симпатії з цим гостробровим. Тому він вирішив звернути свою в бік купи людей у вестибюлі (хто взагалі зараз будує в домівках вестибюль?).

- Знаєте, я піду потанцюю, - як тільки він збирався рушити праворуч, туди де помітив цікаву дівчину, його зупинила на місці чиясь рука, досконало знайома, якщо чесно. Він повернув головою в сторону друга й невпевнено глянув у золотисті очі. - Гей?

- Е, ну... Пішли танцювати разом, он там! - хлопець вказав пальцем у протилежному напрямку від попередньої траєкторії Сокки.

- Добре... Я не проти, тільки за, але ти захопився танцями останнім часом, чи що? - йому була доволі незвична така нехарактерна його другові поведінка.

- О, ні? Тобі здалося, - сказав Зуко, тягнучи блакитноокого вбік місця з трохи менш яскравим освітленням ніж у попереднього. У голові Сокки були тільки думки про теплоту руки, яка його тримала, тому він точно був не проти трохи грубого жесту й не притаманним діям.

Вони танцювали разом, певно, хвилин п'ятнадцять, якщо судити з втомлених колін смаглявого хлопця. Можливо йому лише здається, але чи дійсно танцювальні навички Зуко покращилися? Він почав ходити на гурток із танців і нікому не сказав? Раніше рухи його друга були дещо задерев'янілими та незграбними, але тепер той точно рухається впевненіше й використовує ширший набір рухів. За цим навіть якоюсь мірою доволі цікаво спостерігати, якщо судити із кількості зібраних ним цікавих поглядів на золотоокого.

Коли минула ще одна пісня, Сокка вирішив, що вже не може. Тому, зустрівшись поглядом із Зуко, якнайбільше очевидно натякнув на намір піти прихилитися до стіни для перепочинку. Не дочекавшись схвалення друга, він розвернувся й попрямував у бажаний пункт призначення.

- Гей, - як тільки блакитноокий сперся об стіну й видихнув, до нього несподівано доторкнулася чужа долоня, від чого він здригнувся, - о, не хотів тебе налякати.

Повернувши голову в сторону власника руки, він побачив знайому посмішку й каламутні очі. Ох, з цього моменту ніч точно стала цікавішою й повернулася до позначки "хороша".

Отже, ось ми знову на моменті плотських насолод та задоволень. Сокка відчував як стегна Хару почали штовхатися сильніше з явним наміром проникати глибше, ніби прагнучи закарбувати форму члена в його нутрощах. У вухах смаглявого хлопця лунав відповідний звук ляскання шкіри об шкіру, від чого той збуджувався ще більше, якщо це можливо. 

"О, на біса, я можу кінчити прямо зар-"

- Мені шкода переривати цю сцену, - з відлунням нудотно знайомого голосу, Сокка також фізично відчув як Хару позаду нього здригнувся усім тілом, - але не думаю, що ви згодні на двох вуаєристів.

Блакитноокий хотів померти на місці. "Чекайте, двох?". Все-таки йому довелося підняти свій погляд з подушок у бік неочікуваних глядачів.

- Двері були відкриті, ми... Ем, ну, не знали, ну, я не знав, чекай.... Агні, це не зручно, - попри свої слова, він майже не зводив погляду з все ще з'єднаної пари, але Сокка не звернув на це уваги, бо в цей момент йому хотілося померти двічі.

- І не кажи, - почув він бурчання Хару разом із характерним звуком виймання члена з його дупи.

- То що, може, поговоримо про це?

Це була остання фраза Джета перед тим як у його криву посмішку прилетіла подушка в яку нещодавно слинився Сокка.

Chapter Text

Чи заплаче Сокка від сорому?

Цілком вірогідно, що так. Він навіть не впевнений яким чином утік у день вечірки додому. У чому хлопець точно впевнений, так це в спустошенні морозильної камери на наявність морозива тієї ночі.

Чи ігнорував він Зуко? Можливо. Чи уникав він друга? Цілком імовірно, що так. Туй і Ла, він сподівається, що вони все ще друзі. Чи очікував він того, що вже на четвертий день  життя у власному соромі, біля його дверей буде стояти золотоокий? Ні, він точно не записував це на свою дошку планувань. Хоча там було в цілому не багато записів. Поки найкращим з них він вважав: "прожити місяць уникаючи Зуко і, можливо, все налагодиться само собою". Згаданий хлопець вміло зламав найжиттєздатніший план Сокки.

- Я знаю, що ти стоїш за дверима, Сокка! Відчиняй! - Зуко в своїй заяві був абсолютно правий, але блакитноокий ще не впорався з панічною атакою від його неочікуваної появи.

- Просто відчини ці чортові двері, - голос хлопця став трохи чіткішим і абсолютна роздратованість стала легше читатися з його тону, напевно, той наблизився обличчям до холодної металевої поверхні, щоб його точно почули. Неймовірно те, як Сокка взагалі міг щось чути при власному гучному диханню. Наступну частину свого речення Зуко промовив спокійніше, - Будь ласка, я знаю, що ти мене уникав останнім часом.

Невже це було так очевидно? Напевно, даремно він днями буквально втік до іншого кафе, коли побачив хлопця за сто метрів від нього.

Провина в’їдалася своїми пазурами ще глибше в тіло смаглявого хлопця. Сокка повагався ще хвилини три й, врешті-решт, потягнувся до дверного замка.

- Мені соромно, - напевно, найкраща перша фраза, яку тільки міг придумати хлопець, щоб сказати другу якого навмисно уникав.

Зуко невпевнено поклав руку на плече Сокки й ледь трохи його стиснув.

- Я... Так, я розумію, авжеж, е-е-е, то я можу увійти? Піца холоне, - блакитні очі тільки зараз припинили розглядати давно вивчені візерунки паркету та повністю звернули свою увагу на хлопця перед ним. Той, як завжди чуйний, приніс улюблену піцу Сокки, сором та незручність тепер замінює відчуття провини.

- Та-так! Ти, ти можеш зайти.

Можливо, це навіть не найгірша з подій його життя, за яку можна відчувати сором. Можливо, він перебільшує ситуацію й реакцію на неї. Напевно, хтось інший перетворив би це на жарт, але для його сприйняття це геть не так. Він думає, що хвилювання стосовно цього не змінилося б, навіть якби хтось інший з друзів застав його під час сексу, можливо, за винятком Суюкі. Хоча те, що Зуко є об'єктом закоханості смаглявого хлопця - точно все загострило в геометричній прогресії. Сокка відчув полегшення, що його друг насправді все ще те саме незграбне безладдя. Найбільше він боявся, що притаманна Зуко ніяковість йшла б не з джерела його особистості, а через побачене ним тієї ночі. Сокка точно не хотів, щоб думка хлопця стосовно нього змінилася. Одне - знати, що твій друг займається сексом, інше - застати його в процесі. Дійсно, це не така вже й проблемна ситуація, але Соцці це просто... здається таким.

- Ти ж розумієш, що немає нічого, ну, - Зуко зробив павзу в своїх словах, поки обходив диван з розділеною піцею на тарілках, щоб поставити їх на столик й зручно сісти, - немає... ні, не відбулося нічого смертельно жахливого чи не так?

Тепер, коли Сокка придивився до шматків, він помітив, що на тарілці, яка призначена йому, було п'ять шматочків. Зуко занадто чуйний задля добробуту серця блакитноокого.

- Можливо й так, якби це був хтось інший...

- Тобто проблема у тому, що побачив саме я та Джет?

- Ні, ні! Так... трохи, якби ви були незнайомцями, я би точно менше про це переймався, - або вся проблема в тому, що це був саме Зуко. Якби це був Джет і хтось інший, кількість переймань було би значно менше. Хоча він би й ненавидів всі жарти з цього приводу зі сторони одного розумника.

- Слухай, - вони обидва уникали погляду один на одного, тому дружньо дивилися в простір попереду, - в цьому немає нічого жахливого. Такі випадковості трапляються.

- Так, так... ти абсолютно правий, але це все одно важко, - Сокка вирішив зробити павзу в розмові жуючи піццу. Він все одно не здатен зараз на кращу відповідь.

- Обіцяєш більше не уникати мене? - золоті очі зіткнулися з блакитними, їх погляд був інтенсивний, ніби хлопець намагався переконати іншого не повторювати подібного.

Сокка просопів закінчуючи перший трикутний шматочок.

- Я-я спробую, - він розірвав зоровий контакт, щоб перевести подих. Краєм ока він побачив теплу посмішку друга.

- Добре, - Зуко теж вирішив почати свою порцію.

- До речі, я не очікував, що ти будеш приймаючою стороною...

- ЗУКО!!!

Chapter Text

На диво, сьогодні Сокка не хоче вкотре розридатися.

Це був звичайний вечір буднього дня. Після напружених для його мізків годин, він, як завжди, вирішив навідатися в улюблений заклад із найсмачнішими крильцями гриль. Їх смак уже майже відчувався на всіх язикових рецепторах хлопця, проте, саме в цей момент сталася неочікувана зустріч. Точніше, його несподівано гукнув знайомий голос.

- Сокка?

Блакитноокий озирнувся й побачив знане обличчя в уніформі закладу.

- Хару?

Це вперше вони зустрілися поза контексту вечірок та зустрічей заради інтиму. Хоча Сокка не може не стверджувати, що цілком почав сприймати хлопця як друга. Важко було не дійти до цього в підсумку, адже вони від самого початку щоразу ділилися чимось особистим у коротких розмовах. Незважаючи на роздуми щод їхніх стосунків, зустріч у гарно освітленому приміщенні відчувалася дивною для нього. (Чи не означає це, що йому варто більше бачитися з людьми поза межами сумнівних місць?)

- Відколи ти тут працюєш? - це щиро цікавило темношкірого, адже він би точно помітив Хару раніше в улюбленому закладі.

- О, буквально від позавчора, - хлопець простягнув іншому меню, коли нарешті відвів того до столика, - і це певно доля, бо я не знав чи було доречно писати першим.

- Доречно? Ти переймаєшся через те що сталося? - нарешті, Сокка не один у своїх тривожних почуттях.

- Га? Ні-ні, мені трохи було соромно, але це інше.

- Інше?

- Так, пам'ятаєш хлопця, що увійшов у кімнату?.. - Хару перервав роздратований голос.

- Гей! Будеш розмовляти з другом під час перерви. Обслуговуй клієнтів, а не продукуй матеріал для пліток у цьому місці!

- Ой, дідько, це моя менеджерка, - хлопець в уніформі ніяково почухав потилицю, - ти б не міг зачекати?

- Так, чуваче, йди працюй та принеси мені крильця гриль, я вмираю з голоду, - він поспішив з висновками щодо чужих почуттів. (Утім, нічого нового)

Коли Хару прийняв замовлення блакитноокого та залишив того наодинці, у його голові почали зароджуватися все нові й більш сюреалістичні теорії продовження обірваних слів.

"Що він хотів сказати? Пам'ятаєш хлопця, який зайшов у кімнату? Тепер ми спимо і я безмежно в нього закохався та тепер тобі доведеться боротися проти двох телепнів за його увагу? "

Сокка наполегливо намагався заглушити потік слів у свідомості звуками поглинання їжі. Настільки успішно він впорався з поставленою ціллю, що не помітив як порція закінчилася. Та від продовження виру тривожних голосінь у голові, хлопця врятував той на кого він все ж очікував.

- Неймовірно, ти закінчив найбільшу порцію крилець, яку тут тільки можуть запропонувати, менше ніж за п'ятнадцять хвилин! - густі брови Хару мали всі шанси відлетіти до стелі від рівня здивування, яке відображало його обличчя. (Соцці точно потрібно задуматися над тим як переживати стрес інакше)

- Не будемо змінювати попередню тему на мої апетити... - він точно не відчув анітрохи сорому за це, можливо, він навіть пишався собою. (Наступного разу після незручної ситуації із Зуко йому потрібно пройти повз якогось змагання з поїдання їжі на швидкість)

- Так, ти маєш рацію, - блакитноокий тільки зараз помітив, що його співрозмовник переодягнув уніформу закладу на звичайний одяг, - але не тут, пішли назовні, там біля провулка продають смачний лимонад. Я пригощаю.

- Будь-яка послуга, за Вашу оплату! - Сокка точно не відмовиться від безкоштовного напою.

Коротку прогулянку від закладу до кіоску можна назвати цілком невимушеною. Хару явно не поспішав із початком розмови, яку не хотів мати в будівлі. Хоча проста розмова про справи трохи відвертала увагу Сокку від тривоги, але не зупиняла рій думок. Його зараз точно не хвилювала тема навчання, навіть якщо в нього нещодавно був конфлікт з професором Бумі стосовно сейсмічних явищ. (Добре, можливо, таки трохи хвилював)

І ось, вони нарешті сіли на найвіддаленішу лавку біля кіоску.

- Отже, про того хлопця... "Тільки не це!.." - Я і Джет тепер зустрічаємося!

- О, чому!.. Чекай, що? Джет?

- Так! Він такий милий, - Сокка ще не бачив настільки яскравої посмішки на обличчі іншого, - але насправді ми не зустрічаємося, я планую запропонувати йому це через тиждень, щоб це не було надто поспішно!

- Джет? Милий? - в голові темношкірого хлопця все більше збиралося речей, котрі не бажали клеїтися до купи. - Чекай, як ви взагалі почали спілкуватися?

- О, знаєш, після того, як ти так швидко втік звідти весь палаючи від сорому та інший хлопець намагався тебе наздогнати...

- Інший? Зуко намагався що-

- Тсс! Ми з Джетом залишилися одні в кімнаті і якось знайшли спільні теми-

- Він буквально бачив як ти трахаєш іншого хлопця, - це була дуже цікава історія знайомства, яку точно не розповісти онукам у майбутньому, якщо вони так далеко дійдуть.

- Годі мене перебивати! Отже, ми обмінялися номерами та встигли сходити на каву і не тільки, - у Хару погано вийшло зіграти скромність на останніх словах.

- Що ж, якщо він тобі дійсно так подобається, тоді я щиро вітаю тебе!

- Так, дякую, - на обличчі хлопця заграла ніяковість, - я сподіваюся, що ми з тобою залишимося друзями, Сокка. Мені було дійсно цікаво з тобою спілкуватися поза сексом.

Блакитноокий відчув тепло, що поширювалося усім тілом. Йому було приємне таке товариство, але найбільше його зараз гріло усвідомлення, що тепер навколо його пасії ніхто не кружлятиме надто близько. Тим паче, без основного суперника, його шанси щойно зросли так, як не робили цього до цієї розмови.

- Залюбки!

У думках Сокки вже зароджується план, який охоплює стабільний компонент його мрій останні роки - Зуко.